Четвер, 23.02.2017, 11:49

Центр дитячої та юнацької творчості Бобринецької міськради

Меню сайту
Наші координати
вул. Леніна, 51
м. Бобринець
Кіровоградська обл.
27200
Тел.: (05257)-3-45-67
Ел. пошта: bobrbdt@mail.ru
Опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 92
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Сьогодні сайт відвідали
bobrbdt


Календар
«  Лютий 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728
Друзі сайту

 

Ми - креативні

Мета:  ознайомити гуртківців із кращими зразками громадської лірики 
поетів Бобринеччини;
формувати у вихованців повагу і любов до української мови та літератури рідного краю;
розвивати їх власний потенціал та літературні здібності.
Оформлення:  захід проводиться в актовому залі, прикрашеному вишивкою та квітами. 
У залі розміщено виставку збірок районної літературної студії «Спадок»:
 «Я йду» та «Всі празники в гості» Н.Зеленської
 «Спадок» - альманах поетів Бобринеччини
 «В тихе місто наше осінь завітало» -  збірка віршів стідійців про осінь
 «Між минулим і майбутнім» С.Чорної
 «Счастливый скиталец» В. Решетнікова
 «Степове джерело» Г.Потапчук
 «Краса душі – красою слова» - підбірка віршів гуртківців літературного гуртка Бобринецького районного Будинку дитячої творчості.
Під час заходу автори виконують власні вірші, пісні у супроводі вокально-інструментального ансамблю «Забава»; демонструється відеорепортаж, у якому жителі міста Бобринець висловлюються з приводу святкування Дня рідної мови, значення української мови у суспільстві.

 

 


Добридень, любі гості!
Сердечно раді бачити вас на відкритому засіданні літературної студії «Спадок».
Сьогодні на нас чекають приємні сюрпризи і справжні відкриття.
Зустріч з творчою людиною – це завжди унікальна можливість зазирнути в таємницю людської душі. Наш захід – це не лише така унікальна можливість, а й нагода зупинити час, адже до відвертої розмови зі слухачем завітали поети і композитори  Бобринеччини.
Наше засідання присвячене Дню української писемності, який вшановує нашу рідну мову.
То ж розпочнемо його із першої сторінки. Чому сторінки? Тому, що ми з вами, самі того не помічаючи, щодня пишемо велику і значну книгу, книгу життя. Нехай вона ще не має гучної назви, та прийдешні покоління прочитають у ній слова українською мовою.
Організатори цього заходу поцікавились, яку роль для різних верств населення нашого міста відіграє у їхньому житті рідна мова. Ось -  результат цього невеличкого дослідження.
(На екрані демонструється відеозапис інтерв’ю з бобринчанами)
Почалося з маминого слова,
З буйних трав і синього Дніпра.
Рідна мово, зіронько ранкова!
Кущ калини з рідного двора.
Ти – журлива пісня мого діда,
Коровай весільний на столі,
Вишиванка сонячного літа,
Сад вишневий щедрої землі,
Дівчина з привітної господи,
Із пшениці сплетена коса.
Рідна мово, серце мого роду!
Ти – мій біль, моя любов, сльоза.
(Звучить пісня  композитора А Ляхова «До мами» у виконанні С.Голубовського)
Всім нам відомо, скільки поневірянь випало на долю України. І мова не раз була під загрозою знищення і забуття.  Ми самі, на жаль, гірше іноземців зневажаємо свої скарби…
Але, як би там не було, жива українська мова – це те цілюще джерело, що не зміліє в наших душах.
Мова в житті людини відіграє грандіозне значення. Те, як ми спілкуємося, впливає навіть нахід самого життя.
Я запрошую на сцену Світлану Чорну. Сьогодні вона представляє нашій увазі вірш знаної на Бобринеччині поетеси, Галини Потапчук.  
( «До мови», читає С.Чорна)
Вірші Наталії Рожкової, як все її життя, свідчать про те, що вона небайдужа до історії й до дня прийдешнього людина. Надаємо їй слово.
( «На захист мови», читає Н.Рожкова)
Приємним подарунком для нас із вами є те, що усі вірші та пісні, які звучатимуть протягом зустрічі, написані людьми, з якими ми живемо поруч. Це поети і композитори Бобринеччини.
Тому, виписуючи нову цікаву сторінку, я зазначу: хто колись захопився музикою чи словом, уже ніколи не зможе їх залишити. Так, ми просто не уявляємо себе без пісні. Як і Олена Ворона. У неї чудовий голос, незмінний хист до творчості. Передаючи їй слово, я лише додам один поетичний штрих:
Я кращої долі не знаю,
Як ця, що розквітла з надій.
Ти завжди зі мною, мій краю,
У серці і в пісні моїй.
(Пісня «Місто моє», виконує О.Ворона)
«Мова народу – то цвіт усього його життя, яке починається за межами історії, цвіт, що ніколи не в’яне». Так писав про мову відомий український поет Павло Тичина. І дійсно, мова зберігає історію народу, його духовну красу, культуру, самобутність. Це творіння багатьох поколінь, код усієї нації.
Вчитель Бобринецької гімназії № 1, поетеса Лариса Компанієць мову порівнює з вишиванкою. Послухаймо, як дивно звуки перетворюються на кольори.
(«Мово моя, вишиванко», читає Л.Компанієць)
Поезія обирає нас, а ми обираємо поезію. Тоді народжуються вірші. Тоді промовляє душа. Це ніби заглиблення в прекрасну музику, розчинення у багатобарвності світу. І якщо душа чутлива і вразлива – без поезії їй не жити.
Я запрошую на сцену Володимира Лашкула, разом з яким ми пройдемося вулицями рідного міста, усвідомимо вкотре, що Батьківщина надихає на звершення.
(«Бобринеччина», читає В.Лашкул)
Пісні – це наші друзі. В них якась дивна сила. На пісню можна опертися, як на плече друга.
Другом для Анатолія Ляхова все життя є баян. З ним він сумує і радіє, з ним він розмовляє.
Розмові двох приятелів, здається, час стати піснею. Отож, послухаймо їх.
(«Гармонь моя», виконує подружжя Куцюрюбів)
Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена квіткових пахощів… Скількома епітетами супроводжується визначення української мови! Для нас вона наймелодійніша поміж усіма слов’янськими мовами, така ж рідна і дорога серцю, як мама.
А ще більше підходить її порівняння з мамою для людини, що пише вірші, чия мама завжди поряд – у житті і у творчості.
Запрошую на сцену Валентину Зеленську. Вчитель української мови за фахом.
(«Мові», читає В.Зеленська)
Поезія починається з неспокою серця, з пережитих тривог і радощів, які стають змістом ліричного вираження. Підтвердженням цьому є багатогранна творчість Євгенії Бевзенко. Вслухаймося в мову її душі. Вона витончена і красива.
( Вірші про мову читає Є.Бевзенко)
Нам невимовно приємно вкотре сьогодні презентувати публіці пісні, написані місцевим композитором Анатолієм Ляховим. Кропітка праця, натхненне зерно його творчості проростає цвітом гармонії з навколишнім світом.
( «Останній воїн», виконує С.Голубовський)
В поезії нема пенсіонерів. Філософське значення цього мудрого вислову підкреслить виступ, який збагатить нашу зустріч колоритом слова.
( Свої вірші читає М.Катана)
Запрошую до слова переможця шкільного конкурсу, присвяченого Дню рідної мови Софію Макоту з власним віршем.
(«Материнська пісня», читає С.Макота)
Між поетом і читачем його віршів завжди є незримий зв’язок. Адже той, хто любить слово, так само сприймає світ, як і ми, творчі люди.
Тому нам хочеться, щоб ви, наші глядачі, були завжди поряд, відчували найпотаємніші спрямування думки і серця. 
І, якщо ви зрозуміли, що життя починається там, де народжується музика слова, чекайте на нову зустріч з чарівним і неповторним світом мистецтва у збірках, альманахах, наших книгах.
Шановні гості. Більшість із присутніх у своєму житті тісно пов’язані з поезією, літературою. А якщо говорити про нашу відповідальність щодо рідної мови, то ми, безперечно, її усвідомлюємо.
Уявімо на мить, що всі ми – поети. Я пропоную добрати риму до слова «мова». Наприклад:
основа
слово
світанкова .
Це буде експромт. Називайте, будь-ласка, рими, а за кілька хвилин наші поети зачитають рядки із ними.
А тим часом на сцені з’являються творчі люди, чий ансамбль має назву «Забава». Вони виконають пісню на слова Антоніни Корінь.
(«Козаки», виконує гурт «Забава»)
В контексті теми дня хочеться зазначити: жінка – не лише джерело творчості, не лише натхнення для творця. Вона сама – великий творець.
В цьому переконає вас Марина Орлова.
( «Україна», читає М.Орлова)
Попросимо Валентину Зеленську та Валентину Степанову зачитати нам віршовані рядки про мову , які вони написали за допомогою запропонованих із залу рим.
( Поети читають вірш)
Не секрет, що останнім часом гостро стоїть проблема виродження, псування поезії. Вона вичерпується, занепадає, йде непевними манівцями, які зводять її на страшне бездоріжжя. Замість чудових творів, зразків високого поетичного натхнення, теперішня творчість дає недотепне, цинічне, часто огидне віршування, що ні мовою, ні складом, ані змістом навіть не нагадує про гарні вірші чистого, гуманного, високодуховного мистецтва.
Але, на щастя, у нас на Бобринеччині нуртує літературний дух.
В літературній студії «Спадок» вже певним чином склалися свої традиції. Гадаю, вони не підпадають під ті негативні процеси, що відбуваються в сучасному мистецтві України. А отже, ми передаємо кращі надбання молоді.
Сьогодні, в урочистій атмосфері ми приймаємо до студії нового колегу, школярку, яка своєю творчістю заявила про великий потенціал. 
А приймати до колективу, за українськими звичаями, не годиться без демонстрації можливостей особистості.
Тож, свої проби пера презентує нова генерація. Запрошую до слова Ірину Білик.
(«Мова», читає І.Білик)
Приємно відзначити, що є люди, які на справами підтримують творчі починання літературної організації. Ми вдячні  Надії Рибачук за допомогу у проведенні сьогоднішньої зустрічі. Справжній патріотизм вартий поваги.
Любі гості, маємо надію, що час, проведений разом з нами, запам’ятається вам як сонячний день. 
Безмежно вдячні вам за увагу, за вірність високим ідеалам і людським цінностям.
Любімо рідний край, поважаймо рідну мову – і у нас буде майбутнє, що обійматиме нас, як дітей.
На цьому наше засідання закінчено. До побачення.